Подорожнє

Маршрутка їхала повільно. Ямкове латання доріг давалося взнаки – швидко не поїдеш, бо то не просто ямки. Присипані снігом, вони стають порталами в світ кювету і травматології.

Так що маршрутка котилася собі тихенько. Щоб якнайдалі заїхати в бозна-куди. Хтось з пасажирів спав, хтось тихенько перешіптувався, а хтось мовчки дивився на світлові точки ліхтарів і вікон. По селах уже просинались. Там довго не сплять.

Живемо не в Радянському Союзі

Наш народ, що не кажіть, любить усе на халяву. Чи то будь-які акції, чи розпродажі. Нещодавно в одному супермаркеті Калуша побачила таку ситуацію. Стоїть жіночка і вибирає собі йогурт, який коштує три з копійками… Поки вона думала, який взяти, підбігла інша і всі десять баночок згребла собі в кошик. Відтак першій довелося брати вже те, що залишилося.

У вівторок наша міська рада збиралася позачергово...

У вівторок наша міська рада збиралася позачергово. Бо «велика політика» вимагала від своїх місцевих адептів висловити одностайне «фе» рішучим діям силовиків щодо «донбаських блокувальників». Тих, що аж зі шкіри лізли, так хтіли рішучі дії спровокувати…

На ділі одноголосно не вийшло, бо шестеро депутатів принципово не прийшли.

Але яка то велика і паскудна помилка нашого президента, що у містечкових та обласних радах провладна політична сила має депутатів, які співають в унісон з партіями невдах-сміттярів, націоналізованих банкірів та підстаркуватих газових принцес.

Маріанна ПОВАЖНЯК

У розвідці

«Нулі» залишилися позаду. У бронежилеті – лише я, озброєний однією камерою. Уважно стежу за супроводжуючими, намагаюся йти слід у слід за тим, хто йде попереду. Переступаємо чергову розтяжку.

– Теж наша?

– Ні, – добродушно посміхаючись, повертаючись в півоберта, відповідає старший. – Ми не знімаємо, щоб нових було менше.

Гроші – главне

Субота. Йдемо із Зайком на ринок підкупити того-сього. Дитина любить ходити на закупи, я – ні. Але вибору нема, тож мушу йти.

Шукаємо щось таке вціліле зелененьке, не з теплиці під Краковом. Бачимо жіночка продає петрушку кореневу. Саме воно.

– Скільки коштує? – питаю.