Останні новини:

Михайло Гаврилишин: «Ніяка війна на Донбасі не може бути виправданням того, що людина може померти в Калуші через відсутність ліків»

«Дзвони Підгір’я» продовжують знайомити своїх читачів з депутатами нещодавно обраної Калуської міської ради. Наш гість – людина, яку калушани обирали до міської ради чотири рази, головний лікар Калуського центру первинної медико-санітарної допомоги, депутат від партії ВО «Батьківщина» Михайло Гаврилишин.  

– Михайле Богдановичу, чи не могли б Ви пояснити нашим читачам, чому аптеки не відпускають ліки за безоплатними рецептами пільговикам?

– Так, я би хотів пояснити ситуацію, яка склалася з пільговим відпуском медикаментів по рецептах для окремих категорій калушан та на лікування певних категорій захворювань. Бо в Калуський міський центр первинної санітарно-медичної допомоги й особисто до мене приходять люди з єдиним запитанням: чому після виборів зникли безкоштовні ліки? Особливо обурюються фронтовики, інваліди та учасники бойових дій на Сході України. На жаль, я не маю для них жодної оптимістичної звістки, бо з 1 грудня в міському бюджеті для цього не залишилося коштів! На сесії міської ради, що проходила 2 грудня, сформували нову бюджетну комісію. Тому я написав листа на ім’я міського голови, в якому аргументував необхідність виділення додаткових 80 тис. грн. на медикаменти для пільгових категорій калушан.

– Але чому задовго до кінця бюджетного року «закінчилися» гроші на ліки для пільговиків, онкологічних хворих, діабетиків, астматиків та інших хворих калушан?

– Тому, що протягом року з відповідних статей міського бюджету знімали кошти на «більш нагальні проблеми». Лише з «міської поліклініки» зняли та перекинули на інші потреби 230 тис. грн. Утворилася бюджетна «дірка». На сьогодні вже не вистачає 80 тисяч. Я хочу, щоб калушани зрозуміли, що ця ситуація виникла не з вини адміністрації Калуського центру ПМСД й не з моєї вини, як головного лікаря. Наразі міська поліклініка не може самостійно віднайти кошти на пільгові ліки. Так, люди обурюються. Нагнітається соціальна напруга. Я щоденно вислуховую чимало прикрих слів про себе та про міську владу. Саме тому дуже сподіваюсь на адекватну реакцію міського голови Ігоря Матвійчука. А ще наполягаю, щоб мої колеги, депутати міської ради, сумлінно відреагували на нагальні потреби хворих калушан, інвалідів, учасників АТО.

– Я правильно розумію, що мова йде про реалізацію державних програм, а не міських?

– Безоплатний та пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань регламентується державними програмами. Але згідно з законом про місцеве самоврядування, всі делеговані державою повноваження приймаються та виконуються місцевими органами влади у тій частині, у якій їм передано фінансування. Дійсно, державних коштів не вистачає. Але на те є міська влада, щоб обирати пріоритети в своїх діяльності. Й, на мою думку, ми повинні в першу чергу турбуватися про здоров’я калушан. Злочинно використовувати кошти на щось інше, коли мова йде про життя людей. Подивіться перелік категорій захворювань, для лікування яких ліки відпускаються безоплатно. В ньому – онкологічні захворювання, діабет, бронхіальна астма, інфаркт міокарду, ДЦП, психічні розлади… Мова йде про хворих, яким систематично потрібні ліки, щоб вижити. Чи про хвороби, які потенційно небезпечні для громади.

– Якщо міська рада не вирішить проблему, то на що сподіватися калушанам? Коли на це з’являться кошти з державного бюджету?

– Я не уявляю, що тоді відповідати людям! Наразі я орієнтую хворих, що питання підніматиметься на робочій сесії Калуської міської ради, яка запланована на 14 чи 15 грудня. Сподіваюсь, що мої колеги депутати розуміють всю значимість цієї проблеми для громади Калуша.

– Михайле Богдановичу, а скільки потрібно грошей на реалізацію цих програм у наступному році?

– Я сподіваюсь, що в 2016 році в бюджеті міста буде закладена адекватна сума. За моєю оцінкою, близько 1,2 мільйона гривень. Це вже враховуючи ймовірне здорожчання медикаментів.

– Давайте повернемося до тих запитань, які «ДП» хотіли би задати Вам, як депутату нової міської ради. Хоча після місцевих виборів сплило багато часу, перша робоча сесія міської ради відбулася лише 2 грудня. Як Ви особисто оцінюєте її результати?

– Сесія міської ради 2 грудня проходила в межах норм українського законодавства. Не бачу ніяких підстав для того, щоб ревізувати результати таємного голосування, за якими Роман Боднарчук став секретарем міської ради. Щодо інших кадрових призначень, то міський голова Ігор Матвійчук скористався законним правом винести на розгляд сесії кандидатури своїх заступників. Те, як відреагував депутатський корпус – це теж їх право, до речі. Відрадно, що Ігор Матвійчук пообіцяв діяти в рамках правового поля. Іншими словами, найважливіше, щоб міський голова та депутати надалі не порушували закони, прав один одного, а також суб’єктів господарювання і громадян.

– Ви відповідаєте так обережно, наче питання кадрових призначень у виконавчій владі міста Вас особисто не цікавить...  

– Чому ж не цікавить? Мене «порадувала» дискусія про те, чи має бути в міського голови менше заступників, чи більше. Бо то було переливання з пустого в порожнє. Як головний лікар міської поліклініки я точно знаю, що заступник з медицини потрібен, оскільки в місті немає ні управління, ні відділу охорони здоров’я. А питома вага видатків у нашій галузі величезна. Натомість, мені дивно, що претендент на посаду заступника міського голови з медицини не змогла озвучити власного бачення розвитку та реформування цієї сфери.

– Що Ви маєте на увазі під реформуванням міської медицини?

– Наша влада повинна була представити програму реформування та першочергових заходів в сфері міської медицини. Залучити до її розробки фахівців. В тому числі й головних лікарів медичних закладів Калуша. Адже на державному рівні давно окреслені напрямки реформування української медицини. Наразі світ та Україна обирають економічно-вигідну, дешеву та зважену модель – сімейну медицину. Розвиток цієї моделі є пріоритетним на всіх «паперах», що приходять від МОЗ та від Івано-Франківської ОДА, років з двадцять. Ще один напрямок, який би мав відображатися в міській програмі реформування медицини – пріоритетність охорони материнства й дитинства. Я хочу нагадати вашим читачам, що калуська програма медикаментозного забезпечення мешканців Калуша та Калуського району спершу була запроваджена в якості окремого елементу адміністративної реформи. Оскільки медицина не змогла об’єднати місто та район в єдину громаду, то ця програма трансформувалася в щось інакше. Проте ніяка калуська безкоштовна медицина не може замінити собою необхідність реформування міської галузі охорони здоров’я. Медикаменти, ремонти, техніка – це добре. Але це не реформи.

– Михайле Богдановичу, Ви можете навести приклад успішного реформування медицини в інших містах України?

– Ще вісім років тому ми з Галиною Романко, кандидатуру якої зараз запропоновано на першого заступника міського голови, переймали досвід Кам’янець-Подільського. На той час в тому місті працювало дванадцять амбулаторій сімейної медицини в різних житлових мікрорайонах.

– А чи дійсно калуській медицині потрібні реформи? Адже досвід нашого міста в сфері охорони здоров’я – унікальний.

– Наразі калуська структура медицини – шлях в нікуди. Вона громіздка й дороговартісна. А утримується це все за кошти міста. В один прекрасний момент, коли Калуш не зможе далі фінансувати свої медичні заклади, постраждаємо ми з вами. Калушани, які не зможуть отримувати кваліфіковану медичну допомогу, медики, які залишаться без роботи… Ось ще інформація для роздумів: при формуванні державного бюджету на 2016 рік уряд планує зберегти видатки на рівні 2015 року. Але що це означає для міста та міської медицини зокрема? Якщо врахувати зростання цін на ліки та матеріали – а ціни й далі зростатимуть, – в наступному році калушани зможуть отримати менше послуг, ніж у цьому році.

– Можливо в Калуші залучати кошти через впровадження елементів страхової медицини?

– На це запитання відповідь повинна дати Верховна Рада. Поки що ми керуємося Конституцією, яка гарантує кожному громадянину право на безоплатну медичну допомогу. Інша справа, що ресурсів в держави немає. В Калуші вже діє модель корпоративного страхування, але лише на кількох підприємствах «Карпатнафтохіму». На добровільне медичне страхування у людей немає коштів. Наразі говорити про приватне страхування – знущатися над калушанами, в тому числі й над медичними працівниками, які отримують чи не найнижчі серед бюджетників зарплати.

– Михайле Богдановичу, Ви один із небагатьох депутатів міської ради, які працювали й у минулій каденції…

– Я був та є депутатом Калуської міської ради в четвертий раз. Постійно працював у гуманітарній комісії. Пріоритетними в моїй депутатській діяльності бачу питання медицини, освіти, соціального захисту. Я би хотів, щоб була збережена програма медикаментозного забезпечення. Я переконаний, що потрібно безоплатно проводити медичні обстеження калушан. Бо зараз багато людей не можуть оплатити навіть обстеження, не говорячи вже про лікування. Мене дуже турбують екологічні проблеми, які накопичуються в нашому місті. Не лише питання Домбровського кар’єру, засолення ґрунту та води, забруднення гексахлорбензолом, але й міського сміттєзвалища, наприклад. Уже років вісім проблеми полігону побутових відходів не рухаються далі пустих розмов. До речі, як головний лікар міської поліклініки я можу сказати, скільки нам коштує ще одна екологічна проблема міста – безпритульні собаки. Курс профілактичних щеплень від сказу для однієї людини – 1800 гривень. За незначний проміжок часу до нас звернулися… дві сотні покусаних калушан.

– Як Ви працюєте зі своїми виборцями?

– Мій принцип – індивідуальна робота з людьми. Немає такого дня, щоб до мене в кабінет головного лікаря не прийшло щонайменше тридцять-сорок калушан. Спілкуючись з своїми виборцями та взагалі мешканцями міста, дуже часто відкриваю для себе негативні моменти в роботі міської влади та свого ж закладу – Калуського міського центру первинної медико-сантіарної допомоги. Іншими словами, мої двері завжди відчинені, а номер мобільного не змінювався з 1992 року. Не тікаю від людей ні як депутат, ні як керівник комунального закладу. Єдиний недолік – не люблю користуватися «Фейсбуком» та іншими соціальними мережами. Ще мушу зауважити, що люди здебільшого зневірені й, на превеликий жаль, рідко користуються своїм правом впливати на органи місцевого самоврядування через обраного ними депутата. До речі, хочу звернути увагу читачів на те, що у Калуші багато людей, яким займати активну громадянську позицію «забороняють» релігійні переконання. Якщо в будинку всього 65 квартир, а в 15 з них живуть сім’ї, яким релігія «дозволяє» бути лише споживачами благ громади, то маємо певну соціальну проблему. Не вважаю правильним її замовчувати.

– З чим би Ви хотіли звернутися до міського голови та виконавчої влади міста перед тим, як міська рада перейде від вирішення кадрових питань до робочих питань, від яких залежить життєдіяльність нашого міста?

– Під час виборчих перегонів, кожен учасник того процесу казав, що він знає, як керувати містом. Знає, вміє, може. Тому я переконливо прошу виконавчу владу міста не вдаватися до риторики в стилі «скажіть, в кого забрати гроші, щоб дати вам?» Бо це маніпуляція та шантаж. Ні лікаря, ні вчителя, ні працівника культури не має цікавити, де братиме гроші міська влада на реалізацію життєво необхідних програм. Це стосується, поміж іншого, й проблеми безоплатних ліків для учасників АТО, інвалідів, людей хворих на онкологічні захворювання, цукровий діабет тощо. Тобто тієї проблеми, з якої ми розпочали це інтерв’ю.

– Що би Ви хотіли побажати нашим читачам?

– Здоров’я, бо без нього вже нічого не треба. Роботи, яка приносить матеріальне та моральне задоволення. Миру та благополуччя в кожній родині. Хочу нагадати калушанам, що від них залежить, як саме розвиватиметься місто та його громада. Якщо не буде ґазди в кожному дворі, кожному під’їзді, то й міський голова нічого не змінить. Не залишайте свої проблеми на «кухні», будьте ініціативними. Візьміть частину відповідальності за Калуш й на себе, бо це ваше місто. Щасливих Вам зимових свят!

Розмову вела Маріанна ПОВАЖНЯК