Останні новини:

Подорожнє

Маршрутка їхала повільно. Ямкове латання доріг давалося взнаки – швидко не поїдеш, бо то не просто ямки. Присипані снігом, вони стають порталами в світ кювету і травматології.

Так що маршрутка котилася собі тихенько. Щоб якнайдалі заїхати в бозна-куди. Хтось з пасажирів спав, хтось тихенько перешіптувався, а хтось мовчки дивився на світлові точки ліхтарів і вікон. По селах уже просинались. Там довго не сплять.

Живемо не в Радянському Союзі

Наш народ, що не кажіть, любить усе на халяву. Чи то будь-які акції, чи розпродажі. Нещодавно в одному супермаркеті Калуша побачила таку ситуацію. Стоїть жіночка і вибирає собі йогурт, який коштує три з копійками… Поки вона думала, який взяти, підбігла інша і всі десять баночок згребла собі в кошик. Відтак першій довелося брати вже те, що залишилося.

У розвідці

«Нулі» залишилися позаду. У бронежилеті – лише я, озброєний однією камерою. Уважно стежу за супроводжуючими, намагаюся йти слід у слід за тим, хто йде попереду. Переступаємо чергову розтяжку.

– Теж наша?

– Ні, – добродушно посміхаючись, повертаючись в півоберта, відповідає старший. – Ми не знімаємо, щоб нових було менше.

У вівторок наша міська рада збиралася позачергово...

У вівторок наша міська рада збиралася позачергово. Бо «велика політика» вимагала від своїх місцевих адептів висловити одностайне «фе» рішучим діям силовиків щодо «донбаських блокувальників». Тих, що аж зі шкіри лізли, так хтіли рішучі дії спровокувати…

На ділі одноголосно не вийшло, бо шестеро депутатів принципово не прийшли.

Але яка то велика і паскудна помилка нашого президента, що у містечкових та обласних радах провладна політична сила має депутатів, які співають в унісон з партіями невдах-сміттярів, націоналізованих банкірів та підстаркуватих газових принцес.

Маріанна ПОВАЖНЯК

Гроші – главне

Субота. Йдемо із Зайком на ринок підкупити того-сього. Дитина любить ходити на закупи, я – ні. Але вибору нема, тож мушу йти.

Шукаємо щось таке вціліле зелененьке, не з теплиці під Краковом. Бачимо жіночка продає петрушку кореневу. Саме воно.

– Скільки коштує? – питаю.

«Патріоти»

Маріонеткові проросійські «уряди» «ДНР» та «ЛНР» заявили, що беруть під «управління» підприємства української юрисдикції, розташовані на окупованій території Донбасу. Причиною такого рішення терористи назвали блокаду, яку 16 грудня 2016 року розпочали бійці добровольчих батальйонів.

Скиньтеся на 8 березня

Файне місто. Романтичний передвесняний вечір. Дощ і сніг змішалися в одну кашу. Манну. Майже небесну. Бо народ, нарешті, відстояв кілометрові черги до чудотворної ікони, випалив там річний запас свічок, набив поклонів, посипав голову попелом торішніх гріхів і масово навертається до святості.

Спочатку посади – а тоді рубай!

Сьогодні в Україні однією з найбільших екологічних проблем є винищення лісів. У зелених зонах працюють браконьєри, які вирубують дерева і незаконно їх збувають, маючи при цьому хороші заробітки.

На превеликий жаль, окрім обіцянок наших політиків вирішити цю проблему, реальної користі наші ліси не мають. У мене складається враження, що, отримуючи «свої проценти» від «прокрученої по тіньових схемах» справи, усі – починаючи від лісників і закінчуючи нардепами на «лісових» округах – заплющують на все це свавілля очі, не замислюючись над тим, що буде потім.

Зорі не сприяли

От не треба звинувачувати мене в релігійній нетерпимості, легковірній толерантності та інших заумних речах. Я – людина проста. І я щиро вірю, що календар майя – тяжкий, гороскоп друїдів – зелений, а місячний календар посівної в газеті – то початок весни. Навіть якщо боцюни і депутати з теплих країв ще не прилетіли.

Немає слів

Ціль провокаторів, які сьогодні представляють політичні сили Коломойського, Садового, Саакашвілі, Тимошенко: максимально розкачати будь-які зіткнення між зазомбованими маніпуляціями українцями та владою, через соцмережі та підконтрольні ЗМІ, щоб за допомогою маніпуляцій щодо даних зіткнень спробувати підняти внутрішній бунт в Україні та прийти до влади через створену кризу.

Водій-дивак

Минулого понеділка я їхала на роботу червоною маршруткою №6, в якій зі мною трапилася пригода. Такого дивного водія автобуса у своєму житті я ще не зустрічала, як у цій калуській маршрутці.

Як і кожного ранку, чекала на зупинці автобус, яким би могла доїхати до роботи. І от переді мною зупинилась «шістка». Заплативши водію три гривні (тоді міський голова Ігор Матвійчук «заморозив» ціну на проїзд у міському транспорті), сіла ззаду, де було вільне місце.